Невмотивована агресія у чоловіків

Агресія — це така форма свідомої поведінки суб’єкта, яка завдає шкоди його об’єкту. Об’єктом агресії, своєю чергою, можуть бути люди, тварини, а також нематеріальні об’єкти. Особливо важливо відзначити, що агресія — це завжди тільки свідома поведінка суб’єкта, випадкове або несвідоме пошкодження не є агресією.

З етичної та моральної точки зору агресія є неприйнятною і ганебною, оскільки може завдати шкоди усталеним в суспільстві цінностям щодо стосунків між людьми, відносин і порядку. Однак є і конструктивна агресія, яка є емоційним катарсисом, тобто засобом позбавлення від накопичених негативних емоцій.

Що таке агресія та який її мотив? Невмотивована агресія

Агресія — це тип сигналу, який вказує на проблему у взаєминах, яку необхідно розв’язати, й тому вона допустима, необхідна й у деяких випадках корисна.

Наслідки агресії дуже різні, вони залежать від напрямку акту агресії, причин, типу агресії та багато чого іншого. Наслідки агресивних дій: міжгрупові, внутрішньо й міжособистісні конфлікти, образи, почуття провини, агресія, як і будь-яка інша поведінка, мотивовані.

Мотиви — це спонукальні процеси, які рухають людину до будь-якої мети, потреба оновлюється в залежності від мотиву.

Мотивами агресивної поведінки є помста, прагнення до досягнення мети, самоствердження, емоційний катарсис, руйнування об’єкта нападу й багато іншого.

Види агресії:

1. За способом впливу на об’єкт:

• фізичні (побиття, вбивство, зґвалтування та ін.);
• словесні (образи та приниження людини).

2. В залежності від ступеня взаємодії з нерухомістю:

• пряма (безпосередній вплив на об’єкт);
• непряма (шкода заподіяна опосередковано чимось або кимось)

3. З ініціативи:

• активна (поширення пліток, наклепів);
• пасивна (відмова говорити з людиною).

Психологи виділяють наступні основні детермінанти агресивної поведінки:

• біологічні (голод, спрага, викид гормонів й ін.);
• помста як відповідна реакція на завдані збитки;
• досягнення мети, що має відношення до проблеми деструктивної поведінки (так звана інструментальна агресія);
• психічне розслаблення, позбавлення від накопичених негативних емоцій (емоційний катарсис);
• потреба в самоствердженні;
• розчарування.

Інший тип агресії, який виділив Конрад Лоренц, — невмотивована агресія.

Вся поведінка піддослідного мотивована, тому що завжди є щось, що викликає ту чи іншу поведінку, але мотив може бути прихованим. Невмотивована агресія не має відкритих намірів з приводу свого предмета.

Основні причини невмотивованої агресії

У процесі дорослішання психологія дитини зазнає значних змін, в основному внаслідок розвитку її соціальної обізнаності, аналітичних і когнітивних здібностей. З настанням фізіологічних і психологічних змін в організмі людини неминуче починається переосмислення цінностей, змінюються інтереси, по-іншому сприймаються відносини з оточенням. Часто ці зміни призводять до негативного сприйняття підліткового віку: глузування однолітків, нерозуміння з боку дорослих, недовіра до батьків, певні акцентування характеру й т. д.

Причина перша. Агресія, яка не має мотиву стосовно свого об’єкту, може бути певним типом міжособистісних відносин.

Міжособистісні відносини діляться на три основні форми в залежності від їх спрямованості на об’єкт:

• Міжособистісні відносини «з людьми» (позитивна орієнтація на суспільство, людина, яка хоче інтегруватися в суспільство, хоче взаємодіяти з людьми).
• Міжособистісні відносини «людей» (нейтральна орієнтація стосовно суспільства — людина намагається ізолювати себе від суспільства, але не вступає в конфлікт з іншими й зближується з людьми).
• Міжособистісні відносини «проти людей» (негативна орієнтація, людина вступає у відкритий конфлікт з суспільством).

Розглянемо докладніше останню, третю форму. Міжособистісні відносини «проти людей» характеризуються негативним світоглядом суб’єкта до об’єкта, в основі якого лежать такі явища.

1. Негативізм — це характер поведінки піддослідного, що навмисно суперечить вимогам суспільства або інших осіб. Негативізм — це невмотивований протест, відмова від певних норм і вимог. Ворожість до людей часто є проєкцією їх особистісних рис за межі, іншими словами, людину, яка принижується, почувається винуватою, є аутоагресивною і несвідомо проєктує ці почуття на інших.
2. Ненависть — це сильне, а іноді й тривале, активне негативне почуття суб’єкта, спрямоване на явища або об’єкти, які будь-яким чином порушують або протидіють його потребам, відносинам, намірам, цінностям. Ненависть — це бажання й готовність будь-яким чином пояснити агресію до її предмету.

Друга причина. Докази переваги, сили й спритності людини (так звана ігрова агресія) часто притаманні чоловікам як засіб самоствердження. Не мають деструктивного мотиву стосовно їх об’єкту й тому зазвичай не несуть значної загрози.

Третя причина. Реактивна агресія — агресія як реакція особистості на загрозу своїм інтересам, майну, для захисту вищевказаного.

Причина четверта. Відсутність батьківської любові й турботи в дитинстві. Дослідження показали, що ті, кому в дитинстві бракувало батьківської любові й турботи, зазнавали труднощів у спілкуванні з іншими, зі всіх сил намагалися запам’ятати нову інформацію, психосоматичні проблеми та негативне ставлення до інших. Таке негативне ставлення передається дітьми у взаємовідносинах з суспільством через відсутність батьківської уваги й турботи.

П’ята причина. Неправильне виховання в сім’ї. Екстремальні типи відносин, незалежно від того, чи мають вони характер авторитаризму чи ліберальної толерантності, дають негативні результати. Водночас авторитарний стиль у дітей призводить до відчуження від батьків, почуття нікчемності й небажаності в сім’ї. Коли вимоги батьків здаються необґрунтованими, вони викликають або протест й агресію, або апатію та пасивність. Зайва толерантність змушує підлітка відчувати, що батьки не сприймають його як навмисного суб’єкта.

Крім того, пасивні батьки, які не мотивовані у своїх намірах, не можуть бути об’єктами імітації та ідентифікації, а інші впливи — школа, однолітки, засоби масової інформації, часто не можуть закрити цю прогалину, тож дитина не буде належним чином спрямована й орієнтована в складному та мінливому світі. Через це невмотивована деструктивна поведінка чоловіків, які звертаються до суспільства, часто є результатом дитячих переживань та психологічної травми.

Якщо з якоїсь причини ці переживання не можуть бути перенесені на об’єкт, виникає розчарування, а самі переживання стають внутрішніми, створюючи аутоагресію — провину, сором, страх, депресію, суїцидальні наміри.

Причина шоста. Дитина, яка спостерігає за різними деструктивними сценами в поданні медіамайстрів і закріплює модель агресивної поведінки потім переносить цей сценарій у своє доросле життя.

Причина сьома. Невмотивовану агресію можна визначити по агресивності (агресивність — це не поодинока агресія, а вже усталена й укорінена модель деструктивної поведінки) як уже сформованої особистісної риси підлітка / дорослого чоловіка внаслідок певних характеристик, таких як емоційність, темперамент, демонстративна поведінка, нестійкий темперамент і т. д.

Крім того, слід зазначити, що психотерапевти виділяють ще кілька факторів, які сприяють розвитку невмотивованої агресії у чоловіків. Серед них:

• психічні захворювання (розлад особистості та ін.);
• розлади нервової системи;
• нервове виснаження;
• тривалий стрес;
• алкогольна залежність;
• наркотична залежність;
• характеристики особистої освіти;
• травми головного мозку.

Сучасні люди іноді заходять так далеко, що у них розвиваються нервові розлади й психічні захворювання, якщо їм не дають розслабитися.

Нервове виснаження, стрес, втома, недосипання — всі ці фактори викликають дратівливість і гнів. Згодом стан пацієнта погіршується, й у нього виникають напади неконтрольованої агресії.

Встановлення діагнозу

Перед встановленням діагнозу людину обстежують. При первинному огляді психотерапевт може тільки припускати, що це призвело до погіршення психологічного стану пацієнта. Він повинен з’ясувати, чи є порушення в роботі мозку й нервової системи. Хворий обстежений за допомогою МРТ, ЕЕГ. Пацієнту також належить пройти огляд, званий патолого-психологічним обстеженням. За допомогою спеціальних тестів лікар з’ясує, як у пацієнта йдуть справи з мисленням, пам’яттю та сприйняттям навколишньої дійсності.

На підставі даних, отриманих при обстеженні, терапевт зробить висновок і поставить діагноз. Далі пацієнтові призначають лікування.

Лікування

Агресивні чоловіки рідко звертаються за допомогою самі, зазвичай з питаннями про те, як впоратися з агресією свого чоловіка звертаються саме жінки.

Є багато способів боротьби з агресією, але найголовніше — це розуміння людини та бажання розібратися зі своїм характером. Неможливо допомогти домашньому тирану, який любить залякувати свою сім’ю. Така людина не бачить проблем у своїй поведінці й не хоче нічого міняти.

При спілкуванні з такими людьми або взаємодії з агресивними людьми, яким ви не допоможете, слід дотримуватися таких правил:

Не виходьте на зв’язок — уникайте розмов, спілкування або взаємодії з такими людьми.
Не відповідайте на запитання і не піддавайтеся на провокації — це найголовніше в боротьбі з сімейними агресорами. Як би це не було складно, не можна піддаватися різним методам провокації, потрібно зберігати спокій.
Важливо звернутися за допомогою, щоб запобігти подальшій агресії.
Самостійно впоратися з атаками агресії можна наступними методами:

• контроль над своєю поведінкою — вам необхідно знати, які ситуації або чинники можуть викликати агресію, уникати таких ситуацій або знайти інші способи розв’язання проблеми;
• вміння розслаблятися — вміння чергувати та знімати нервову напругу допомагає знизити агресію;
• дихальні вправи — це відмінний спосіб впоратися з агресією;
• седативні засоби — приймання препаратів, які допомагають впоратися з дратівливістю, що сприяють відновленню сну й зменшенню проявів агресії. (Приймання таких препаратів можливе лише за призначенням вашого лікаря).

Висновок

Регулярні напади агресії — це причина звернутися до невролога, ендокринолога й терапевта. Лікування агресії можна починати тільки після виключення ендокринних та неврологічних захворювань. Не менш важливо встановити розпорядок дня, зняти фізичне та психічне напруження й щодня виділяти час на вправи та прогулянки на свіжому повітрі.

Не можна ігнорувати тих, хто страждає через істерики й неконтрольовану агресію. Згодом ця установка тільки погіршиться, якщо не почати лікування. В результаті можуть постраждати близькі. Якщо в головному мозку почалися патологічні процеси, що призводять до спалахів гніву й люті, їх розвиток необхідно зупинити.

Багато людей соромляться звертатися по допомогу. Однак набагато гірше не усвідомлювати своєї проблеми й не намагатися її розв’язати. За допомогою сучасних препаратів можна розслабитися й продовжити вести нормальний спосіб життя, спілкуватися з сім’єю та друзями.