Розлади харчової поведінки, які зазвичай зустрічаються у підлітків

Хвилюєтеся через порушення харчування своєї дитини? Дізнайтеся, що сприяє підлітковим розладам харчової поведінки (РПП), яких наслідків можна очікувати від такого роду захворювань та які стратегії профілактики найкраще застосувати.

РПП — це складні розлади, на які впливають різні чинники. Хоча точна причина РПП невідома, зазвичай вважається, що воно охоплює біологічні, психологічні та / або екологічні порушення, які сприяють розвитку цих захворювань.

Приклади біологічних факторів містять:

нерегулярні гормональні функції;
генетику (відношення між РПП і генами людини досі ретельно досліджуються, але ми знаємо, що генетика є частиною історії);
недостатнє харчування.

Приклади психологічних чинників містять:

негативне зображення тіла;
погану самооцінку;
булінг з боку однолітків, друзів, колег.

Серед факторів навколишнього середовища, які можуть сприяти виникненню РПП, такі:

дисфункціональна сімейна динаміка;
професії та кар’єра, що сприяють схудненню такі як балет, моделінг і т. д.;
естетично орієнтовані види спорту, де основний акцент робиться на підтримку стрункого тіла для підвищення продуктивності: веслування, дайвінг, гімнастика, легка атлетика;
сімейні та дитячі травми: сексуальне насильство в дитинстві, важкі травми;
стресові переходи в житті людини.

Типи РПП

Найпоширенішими розладами ПП серед підлітків вважається нервову анорексію, нервову булімію, подразнювальний розлад ПП і тривожний РПП. Навіть пацієнти, які не відповідають всім клінічним критеріям розладів харчової поведінки, можуть піддаватися серйозному ризику та повинні звертатися за медичною допомогою при появі ознак даних порушень.

Нервова анорексія

Нервова анорексія — це розлад харчової поведінки, при якому людина навмисно обмежує споживання їжі або напоїв через сильне прагнення схуднути й інтенсивний страх набрати вагу. Це може статися, навіть якщо людина вже худа. Сприйняття ваги та форми тіла спотворено і надає надмірно сильний вплив на самооцінку людини. В результаті втрата ваги і порушення харчування можуть призвести до серйозних ускладнень, зокрема смерть.

Нав’язливість і занепокоєння з приводу їжі та ваги можуть привести до монотонного ритуалу споживання їжі, зокрема небажання приймати їжу з іншими. Люди з нервовою анорексією нерідко збирають рецепти та готують їжу для сім’ї та друзів, але не споживають їжі, яку вони готують. Вони також можуть дотримуватися строгих, інтенсивних вправ, щоб схуднути або скинути вагу.

Нижче наведені найпоширеніші симптоми нервової анорексії, але слід пам’ятати, що кожна людина може відчувати симптоми по-різному.

Серед симптомів можуть бути:

інтенсивна дієта або заклопотаність їжею;
сильний страх набрати вагу, навіть при схудненні або при дуже низькій вазі;
спотворене уявлення про свою вагу, розмір або форму (людина сприймає себе надто товстою, навіть якщо він дуже худий);
у жінок відзначається відсутність менструальних циклів без видимої на те медичної причини;
приховування / відмова від їжі;
підрахунок калорій, грамів жиру в раціоні;
швидка або надмірна втрата ваги;
почуття втоми, холоду й слабкості;
недостатність енергії;
заперечення почуття голоду;
холодні й сині руки та ноги;
часті запори, нездатність сходити в туалет без проносних засобів;
запаморочення або непритомність;
втрата волосся;
повільний серцевий ритм;
надлишкове волосся на обличчі та тілі;
перекуси, що чергуються з постом;
блювота або проносні після переїдання;
надмірне активне заняття спортом;
самоповагу визначається вагою або формою.

Люди з нервовою анорексією також можуть бути соціально замкнутими, дратівливими, примхливими й / або пригніченими. Симптоми нервової анорексії можуть нагадувати інші медичні проблеми або психіатричні стани. Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем для діагностики.

Нервова булімія

Нервова булімія — це розлад харчової поведінки, при якому людина вживає надмірну кількість їжі протягом короткого періоду часу (переїдання) з відчуттям відсутності контролю над їжею, а потім виконує компенсаторні дії для запобігання збільшенню ваги, таких як блювота, використання проносних, сечогінних, інших ліків, голодування або надмірні фізичні навантаження.

Булімія зазвичай починається в підлітковому або молодому віці й частіше вражає дівчаток, ніж хлопчиків. Діти та підлітки з булімією зазвичай мають нормальну або низьку масу тіла. Вони часто роблять кроки, щоб приховати свій розлад шляхом таємного переїдання і чищення.

Ознаки та симптоми булімії можуть відрізнятися, але передбачають:

заклопотаність зображенням свого тіла;
вживання в їжу великої кількості калорійних продуктів за короткий проміжок часу;
відчуття повної відсутності контролю під час епізодів переїдання;
примус до блювоти після епізоду переїдання (деякі люди з булімією використовують проносні, клізму або сечогінний засіб після переїдання);
відмова від звичайних друзів або звичної діяльності;
часте відвідування санвузла після їди;
активне заняття спортом.

Фізичні симптоми булімії:

тріснули кровоносні судини в очах;
«зношена» або знебарвлена зубна емаль, через частий контакт зубів зі шлунковим соком;
набряк щік, щелепи й очей (як після довгого плачу);
нерегулярні або відсутні менструальні цикли;
сильне зневоднення;
електролітний дисбаланс.

Ці ознаки можуть вказувати на те, що ваша дитина дійсно бореться з булімією, і до нього слід ставитися серйозно. Підлітки, які відчувають булімію, можуть не мати таких явних зовнішніх ознак, оскільки їх вага не обов’язково є показником цього розладу.

Підліток може мати здорову або навіть надлишкову вагу й водночас хворіти на булімію, яка може спонукати його приховувати свій стан протягом багатьох років.

Булімія є складним станом, який може містити генетичні, біологічні, поведінкові, психологічні та соціальні фактори.

Подразнювальний розлад харчової поведінки

Це розлад харчової поведінки, що характеризується періодичним переїданням без використання неналежної компенсаторної поведінки для контролю ваги.

Симптоми:

Регулярне переїдання або споживання великої кількості їжі супроводжується відчуттям втрати контролю над своєю поведінкою.
Швидке поглинання їжі до відчуття «незручної» та «важкої» ситості.
Вживання великої кількості їжі, коли людина не почувається фізично голодною.
Вживання їжі наодинці через почуття збентеження від того, скільки людина їсть, або наявність почуття відрази до себе в період поглинання їжі.
Помітне занепокоєння з приводу переїдання.
Епізоди, що відбуваються регулярно, приблизно раз на тиждень.
Вживання їжі, не пов’язане з повторюваним використанням неналежної компенсаторної поведінки, такої як нервова булімія.

Медичні ускладнення і пов’язані з ними особливості:

порушення якості життя, пов’язане зі здоров’ям, і задоволеністю життям;
збільшення ваги або ожиріння;
підвищений артеріальний тиск;
високий рівень холестерину;
серцеве захворювання;
цукровий діабет II типу;
хвороба жовчного міхура.

Наслідки розладів харчової поведінки у підлітків

Існує безліч фізичних, соціальних і психологічних наслідків для молоді, що має справу з РПП. Погляньмо на деякі з них:

гіпокаліємія;
дегідратація;
порушення метаболізму глюкози;
брадикардія;
порушення дихання;
емалева ерозія;
розширення шлунка;
дисфункція щитоподібної залози;
зниження мінеральної щільності кісток;
цукровий діабет;
виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
депресія та занепокоєння;
використання психоактивних речовин і зловживання ними;
погана самооцінка;
міжособистісні зриви та часті конфлікти;
соціальна ізоляція;
погані шкільні досягнення;
думки про самогубство, суїцидальну поведінку.

Хоча цей список і в такому вигляді лякає своїм обсягом і переліком небезпечних захворювань, але хочеться відзначити, що його можна продовжувати та продовжувати, тому при найменшій підозрі розвитку РПП у вашої дитини рекомендуємо вам звернутися за консультацією і професійною допомогою.

Лікування розлади харчової поведінки

На щастя, існують ефективні методи лікування підлітків з розладами харчової поведінки. Слід пам’ятати, що відновлення можливе. Найкращий шанс на одужання настане, якщо РПП виявляється на ранній стадії і лікується якомога швидше.

Подивімось, які два найефективніші способи лікування розладів харчової поведінки у підлітків.

Сімейна терапія

Сімейна терапія може бути ефективно використана для підлітків з нервовою булімією та нервовою анорексією. Вона залучає всю сім’ю в сеанси лікування, оскільки передбачає, що структурні зміни в сімейній системі можуть нанести позитивний вплив на РПП.

Сімейна терапія триває близько 12–15 сеансів і може бути розбита на три етапи.

Перший етап спрямований на підтримку батьків і їх зусиль, щоб допомогти своїм дітям одужати від РПП.
Друга фаза спрямована на те, щоб передати контроль над переїданням дитині.
Етап 3 є коротким і представляє завдання розвитку підлітків після того, як симптоми значною мірою вщухли.

Є дані, які свідчать про те, що сімейна терапія ефективна при РПП у підлітків. Наприклад, показники одужання досягають 45%, поліпшення маси тілай основних симптомів РПП зазвичай зберігаються через рік після лікування, і багато пацієнтів повідомляють, що їм подобається цей стиль терапії.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

КПТ може бути використаний як лікування будь-якого підліткового РПП. КПТ містить набір різних стратегій, кожна з яких призначена для впливу на фактори, що підтримують РПП.

Зазвичай така терапія триває близько 20 сеансів, і деякі з ключових стратегій КПТ передбачають:

психоосвіта;
самоконтроль харчової поведінки;
реалізацію моделей регулярного харчування;
розв’язання проблем, що виникають;
щотижневе зважування з терапевтом;
когнітивна реструктуризація;
профілактика рецидивів РПП.

КПТ показала, що рівень одужання у підлітків з розладами харчової поведінки становить 40%, і є деякі свідчення того, що ці поліпшення можуть бути збережені і через рік після закінчення лікування.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)КПТ може бути використана як лікування будь-якого підліткового РПП. КПТ містить набір різних стратегій, кожна з яких призначена для впливу на фактори, що підтримують РПП.

Зазвичай така терапія триває близько 20 сеансів, і деякі з ключових стратегій КПТ передбачають:

психоосвіта;
самоконтроль харчової поведінки;
реалізацію моделей регулярного харчування;
розв’язання проблем, що виникають;
щотижневе зважування з терапевтом;
когнітивна реструктуризація;
профілактика рецидивів РПП.

КПТ показала, що рівень одужання у підлітків з розладами харчової поведінки становить 40%, і є деякі свідчення того, що ці поліпшення можуть бути збережені й через рік після закінчення лікування.

Висновки

Якщо ви підозрюєте, що у вашої дитини чи підлітка є розлад харчової поведінки, психіатр або кваліфікований фахівець з психічного здоров’я візьме детальний психіатричний анамнез і буде працювати з педіатром вашої дитини для проведення лабораторних аналізів і фізичного обстеження для оцінки стану його здоров’я. Такий підхід допоможе вашій дитині якомога швидше подолати труднощі, вилікуватися від РПП і повернутися до нормального здорового життя.

Теги: