Чи може ваша дитина успадкувати СДУГ?

Хвилюєтеся, що якщо у вас є СДУГ, ви можете передати його своїм дітям? Чи, може, вашій дитині був поставлений діагноз СДУГ, і ви переймаєтеся, що у вас, можливо, це теж є? Згідно з останніми дослідженнями, це можливо.

Хоча точні причини СДУГ не були визначені, генетичні дослідження показують, що існує сильний спадковий компонент, з імовірністю до 91% передачі розладу вашим дітям.

Що таке СДУГ?

СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності) є одним з найбільш поширених порушень розвитку нервової системи в дитячому віці. Діти з СДУГ можуть мати проблеми зі зверненням уваги, контролем імпульсивної поведінки (можуть діяти, не думаючи про те, яким буде результат), або бути надмірно активними.

Симптоматика

Для дітей нормально мати проблеми з фокусуванням і поведінкою в той чи інший момент. Проте, діти з СДУГ не виростають з цієї поведінки. Симптоми тривають, можуть ставати серйознішими та викликати труднощі в школі, вдома чи з друзями.

Серед симптомів неуваги:

здійснення неуважних помилок або упускання з уваги деталей;
порушення концентрації уваги;
нездатність сприймати інформацію;
малюк нездатний слідувати за вказівками чи швидко втрачає інтерес до розмови;
малюк відмовляється від виконання завдань, що вимагають тривалої концентрації;
відволікання від незв’язаних стимулів і думок;
дитина забуває дотримуватися призначення і виконувати повсякденні обов’язки.

Симптоми гіперактивності / імпульсивності:

непосидючість;
нездатність на тривале очікування;
постійний біг у невідповідний час і в невідповідному місці;
дитина не може спокійно виконувати поставлені завдання;
постійний рух;
безперервна мова;
вигукування відповідей, перш ніж дорослий завершить питання;
проблеми в чергах;
дитина постійно вимагає уваги та заважає дорослим або одноліткам.
Симптоми синдрому дефіциту уваги та гіперактивності часто змінюються з часом, але їх стійкий прояв у малюка можна помітити вже у віці 3-ох років.

Типи СДУГ

Визначено 3 різні типи СДУГ, в залежності від того, які симптоми є найсильнішими у людини:

Неуважність: людині складно організувати чи завершити завдання, звернути увагу на деталі, дотримуватися інструкцій чи розмов. Людина легко відволікається або забуває деталі повсякденних справ.
Гіперактивно / імпульсивна поведінка: людина багато ходить і багато говорить. Важко довго сидіти на місці (наприклад, під час їжі або виконання домашньої роботи). Маленькі діти можуть постійно бігати, стрибати чи лазити. Людина почувається неспокійно та має проблеми з імпульсивністю. «Хворому» важко чекати своєї черги чи слухати вказівки. Людина з імпульсивністю може мати більше нещасних випадків і травм, ніж інші.
Комбіноване уявлення: симптоми двох вищезазначених типів однаково присутні в людині.

Оскільки симптоми можуть змінюватися з часом, уявлення також непостійні.

Причини СДУГ

Справжні причини та фактори ризику для СДУГ невідомі, але сучасні обстеження виявляють, що провідну роль відіграє генетика.
Крім генетики, вчені вивчають інші можливі причини та фактори ризику такі як:

черепно-мозкові травми;
вплив навколишнього середовища в період виношування дитини або в дитинстві;
зловживання психоактивними речовинами в період вагітності;
народження недоношеної дитини;
критична вага дитини на момент народження (менш ніж 2 500 г).

Дослідження не підтверджують широко поширену думку про те, що СДУГ викликаний вживанням занадто великої кількості цукру, надмірним переглядом телебачення, вихованням дітей чи соціальними й екологічними факторами, такими як бідність або сімейне насилля. Звичайно, багато речей, зокрема й ці, можуть погіршити симптоми, особливо у певних людей. Але дані недостатньо переконливі, щоб зробити висновок, що вони є основними причинами СДУГ.

Генетика і СДУГ — це складно

СДУГ — це розлад нервово-психічного розвитку, тобто він ґрунтується на мозку. Відмінності в генах, які структурують мозок, можуть передаватися дітям.

Існує від 25 до 45 генів, які вважаються генами-кандидатами для СДУГ. Але є кілька, в яких лікарі впевнені, й деякі з них — гени, пов’язані з регулюванням дофаміну в мозку.

Виконавчі функції, поведінка й емоції регулюються нейротрансміттерами в мозку. Дофамін є ключовим нейромедіатором, одним з хімічних речовин, що використовуються нашим мозком для передачі інформації між нервовими клітинами та регулювання функцій організму. Відмінності в деяких генетично певних рецепторах можуть збільшити вашу сприйнятливість до СДУГ, особливо в тому, що стосується дофамінових рецепторів у мозку. Низькі рівні дофаміну пов’язані з неуважністю, нестабільністю настрою, а також дефіцитом винагороди й мотивації — загальними симптомами СДУГ.

Кілька недавніх досліджень вказують на відмінності в генах, які можуть перешкоджати нормальному утворенню дофамінових рецепторів в мозку, ураженому СДУГ, що призводить до нездатності засвоювати дофамін або нездатності засвоювати його відповідним чином. Інші дослідження показують, що мозок, уражений СДУГ, може мати зміни в білках-переносниках дофаміну, що негативно впливають на рівні доступного дофаміну.

Що робити, коли є сімейна історія СДУГ?

На цей час не існує медичного обстеження, щоб визначити, чи є ви або ваші діти генетично схильними до СДУГ. Діагноз ставить педіатр, психолог, психіатр або інший фахівець відповідно до критеріїв DSM-5.

Знайте свої сильні сторони. Витратьте час, щоб зосередитися на собі, щоб підтримати своїх дітей і сім’ю. Знання своїх сильних сторін і їх розвиток також важливі, як і розуміння ваших проблем. Створіть структуру у вашому сімейному житті, щоб зменшити фактори відволікання й оптимізувати сильні сторони. Деякі люди, які страждають СДУГ, знайшли способи перетворити свої симптоми на свою користь. Зосередьтеся на сферах свого життя, де у вас є таланти, і знайдіть способи «передати» чи делегувати завдання, які вам важкі.

Пошук відповідного лікування для вас чи вашої дитини

СДУГ — це складне захворювання, яке найбільш ефективно лікується з використанням різних «інструментів». Робота з експертами та використання надійних ресурсів допоможе вам скласти план, який найкращим чином відповідає вашим потребам і потребам ваших дітей.

Недавні дослідження також показали, що фізичні вправи можуть підвищувати рівень дофаміну, позитивно впливати на функцію і структуру мозку й можуть призводити до зменшення симптомів СДУГ на короткий час. Аеробні вправи, мінімум 30 хвилин на день, можуть принести користь для здоров’я на додаток до зменшення симптомів СДУГ. Вправи можуть також сприяти кращому сну.

Оптимальне лікування СДУГ передбачає поєднання:

управління ліками;
поведінкова терапія і навчання для пацієнта й батьків;
освіта, зокрема академічні умови;
підтримка здорового способу життя.

Хоч і ліків від СДУГ не існує, є способи, які допоможуть вам впоратися з розладом. Розуміння ваших симптомів чи симптомів вашої дитини має життєво важливе значення для створення ефективного плану лікування.

Докази спадковості від сім’ї, усиновлення та близнюків

Дослідження 894 батьків з СДУГ і тисячі сто тридцять п’ять їхніх братів і сестер у віці 5–17 років показало, що ризик розвитку СДУГ у братів і сестер з СДУГ у 9 разів вищий, ніж у братів і сестер контрольної групи, тобто без підтвердженого розладу. Дослідження з усиновлення припускають, що сімейні чинники СДУГ пов’язані з генетичними факторами, а не з загальними факторами навколишнього середовища, причому останній з них повідомив, що показники СДУГ вищі серед біологічних родичів усиновлених дітей з СДУГ, ніж усиновлених прийомних родичів.

Дослідження близнюків засновані на різниці між подібностями в парах монозиготних (MZ) пар близнюків, які є генетично ідентичними, й дизиготних (DZ) парах близнюків, які в середньому мають 50% своїх сегрегуючих генів. Середня спадковість у 37 близнюкових дослідженнях СДУГ чи показників неуважності й гіперактивності становить 74%. Аналогічна оцінка успадкованого близько 80% була помічена в дослідженні близнюків MZ і DZ, повних братів і сестер, а також половинних братів і сестер матері й батька. Спадковість однакова у чоловіків і жінок, а також для неуважних і гіперактивно-імпульсивних компонентів СДУГ.

Висновки

Розгадати генетику СДУГ буде непросто. Технологічні досягнення розвиваються швидкими темпами. Наступне десятиліття роботи повинно дати вченим точніші вимірювання структури та функції мозку, а також набагато більше геномних, транскриптомних і епігеномних даних. Ці досягнення закладуть основу для проривів у розумінні етіології СДУГ й у здатності діагностувати та лікувати розлад.

Теги: